РУС     ENG     УКР

Инвестиції в Україну

проспект Відрадний, буд. 103,
м. Київ, 03061, Україна
+38(044) 499 04 50sulimov@royalcapital.com.ua
Нормативні правові акти в області інвестиційної діяльності в Україні

Основним нормативним правовим актом, що регламентує питання інвестиційної діяльності на території України є Закон України від 18 серпня 1991 р. № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність". Режим іноземного інвестування на території України з урахуванням його особливостей, регулюється Законом України від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" (далі - Закон).

Відповідно до Закону іноземні інвестори - суб'єкти, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншим, ніж законодавство України;
• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;
• іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції - цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого складає не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;
• валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування або в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
• будь-якого рухомого і нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (право володіння на частину (пай) в статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених в конвертованій валюті;
• грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість в конвертованій валюті, підтверджену відповідно до законів (процедурами) країни інвестора або міжнародних торгових звичаїв;
• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких в конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедурами) країни інвестора або міжнародних торгових звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау і т.п.;
• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких в конвертованій валюті підтверджена законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичками інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися в наступних формах:

• часткової участі в підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частини підприємств, що діють;
• створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших окремих підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність підприємств, що діють, повністю;
• придбання, не заборонене законами України, нерухомого або рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого отримання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій і інших цінних паперів;
• придбання самостійне або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав;
• у інших формах, які не заборонені законами України, зокрема без створення юридичної особи на підставі договорів з суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в яких не заборонене законами України.

Законом встановлені гарантії для іноземних інвесторів. Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійних лих, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому, іноземному інвесторові гарантується адекватна і ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду і моральну шкоду, заподіяних їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України або посадовими особами, передбачених законодавством обов'язків відносно іноземного інвестора.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвесторові гарантується повернення його інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати митного збору, а також доходів від цих інвестицій в грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний перерахування за кордон прибутків і інших засобів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо надалі спеціальним законодавством про іноземні інвестиції змінюватимуться гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то впродовж десяти років з дня вступу в силу такого законодавства, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені цим Законом.

Згаданим Законом для іноземних інвесторів в Україні встановлений національний режим, тобто надані рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями впродовж трьох робочих днів після фактичного їх внесення в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на отримання пільг і гарантій, передбачених Законом.

Порядок державної реєстрації визначається Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене Ухвалою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 928.

Для державної реєстрації інвестицій іноземний інвестор або уповноважена їм, у встановленому порядку, особа (далі - заявник) подає в органи державної реєстрації наступні документи:

• інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох екземплярах, заповнене згідно форми і в порядку відповідно до додатків №1 і 2 до цього Положення, з відміткою державної податкової інспекції по місцю здійснення інвестиції про її фактичне внесення;
• документи, які підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (засновницькі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво і інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори і т.д.);
• документи, які підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених статтею 2 Закони України "Про режим іноземного інвестування");
• документ, який свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію.

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом привласнення інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у випадку, якщо здійснення цієї інвестиції протиречить законодавству України, або представлені документи не відповідають вимогам Положення. Відмова з міркувань недоцільності здійснення іноземної інвестиції - не допускається

Відмова в державній реєстрації оформляється письмово з вказівкою мотивів і може бути оскаржений в судовому порядку.

Цим Законом введений новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 ці Закони передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договором (контрактом) про загальну інвестиційну діяльність, звільняється від оподаткування митним збором. Пропуск майна, яке ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного митного збору з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства в період, на який надається відстрочення платежу, який підтверджений податковою інспекцією по місцю знаходження підприємства, вексель погашається і ввізний митний збір не сплачується.

Якщо впродовж трьох років з моменту зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, яке було ввезено до України як внеску іноземного інвестора до статутного фонду вказаного підприємства, відчужується, зокрема, у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (окрім вивозу іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізний митний збір, який нараховується виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення до України майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, і сплати ввізного митного збору у разі відчуження вказаного майна затверджений Ухвалою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 937.

Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначають умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку, встановленої ухвали Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1061 "Про затвердженні Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями ".

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачує податки відповідно до законодавства України.

Слід зазначити, що існує нормативний правовий акт регулюючий питання захисту іноземних інвестицій. Їм є Закон України від 10 вересня 1991 р. № 1540а-XII "Про захист іноземних інвестицій на Україні", відповідно до якого регулюються питання реквізиції іноземних інвестицій, гарантується перерахування іноземним інвесторам прибутку, отриманого на законних підставах, закріплюється право на реінвестування прибутку.

Законом України від 17 лютого 2000 р. №1457 "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна вітчизняного походження" встановлено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм і часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання і стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Указом Президента України від 7 липня 1998 р. № 748 "Про деякі питання іноземного інвестування" врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань.

Законом України від 15 липня 1999 р. № 977 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" визначено, що не є об'єктом оподаткування на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування його цілісного майнового комплексу в обмін на емітованих їм корпоративні права, зокрема, при ввезенні основних фондів на митну територію України, окрім підакцизних товарів, або їх вивозі за митну територію України. Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами і державою виникають суперечності з питань державного регулювання іноземних інвестицій і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, то відповідно до вищезазначеного Закону такі суперечності підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначене міжнародними договорами України.

Всі інші суперечності підлягають розгляду в судах і/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін в третейських судах, зокрема за кордоном.

Відповідно до Закону України 4 лютого 1994 року N 3929-ХII "Про правовий статус іноземців" іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України. Іноземці рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статусу, мови, відношення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною і іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права.

Ухвалою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 визначені Правила в'їзду іноземців до України, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.

Відповідно до ст. 3 Закони України від 7 лютого 1991 р. N 697-ХII "Про власність" іноземні інвестори мають право мати на території України у власності будинкуи споруди, інше майно соціально-культурного і виробничого призначення. При цьому, законодавчими актами можуть бути встановлені види майна, яке не може знаходитися у власності юридичних осіб держав і міжнародних організацій.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України (далі - Кодекс), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Пунктом 4 статті 22 Кодекси передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і іноземним державам. Разом з тим пунктом 2 статті 33 Кодекси встановлено, що іноземні громадяни і особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства на умовах оренди. Пунктом 2 статті 35 Кодексу передбачено, що іноземні громадяни і особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Закон України від 6 жовтня 1998 р. N 161-ХIV "Про оренду землі" встановлює можливість розвитку такої організаційної форми в сільському господарстві, як приватно - орендні підприємства. Орендарями землі можуть бути як українські, так і іноземні фізичні і юридичні особи.

Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817 "Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності" направлений на удосконалення порядку здійснення комплексного контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва з метою запобігання втручання державних органів в їх діяльність і зменшення кількості перевірок. Для виконання цього Указу Кабінетом Міністрів України прийнята Ухвала від 29 січня 1999 р. № 112, яким затверджений Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок рішення інвестиційних суперечок між державами і іноземними особами. Законом України від 16 березня 2000 року №1547 ця Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

Разом з тим, слід зазначити, що вступив в силу Закон України від 20 грудня 2001 р. № 2889, який вніс зміни у вказані вище Закони України від 18 серпня 1991 р. № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність", від 17 лютого 2000г. №1457 "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна вітчизняного походження", в Закон України 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до вказаних змін, підприємства з іноземними інвестиціями втрачають право на надання ним пільг, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій і їх реєстрації. Також передбачається припинення раніше наданих пільг вказаним підприємствам.
Дизайн та розробка Аванопрт-Дизайн
Републікація Правова інформація
© 2007 "Royal Capital"
Усі права захищені